ariy_ukraina (ariy_ukraina) wrote in zampolit_ru,
ariy_ukraina
ariy_ukraina
zampolit_ru

500 років розгрому московитів під Оршею

Originally posted by svarga2015 at 500 років розгрому московитів під Оршею



У ці дні вересня в Україні відзначають 500-річчя славетної битви на Крапивненському полі під білоруським містом Орша. Тоді, 8 вересня 1514 року військо Великого Князівства Литовського під проводом гетьмана Костянтина Острозького розгромило московську армію, яка прагнула захопити землі сучасної Білорусі.

Сучасний український історик Леонтій Войтович у своїй монографії "Князівські династії Східної Європи (кінець IX – початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль", здається, найправдивіше описав битву в доволі стислому викладі:

"8.09.1514 р. в знаменитій битві під Оршею князь К.І.Острозький з 30 тис. війська скористався з взаємної зависті двох московських воєвод князя М.І. Голіци-Булгакова та І.А.Челядніна і розгромив 80 тис. московського війська. За литовськими даними, в полон потрапило 8 воєвод, 37 командирів загонів і 1500 дворян, загинуло до 30 тис. чол. Князь Острозький навмисне імітував відступ, завівши противника під залп своєї артилерії, наслідки якого були жахливими. Ця битва потрясла сучасників. 24.02.1525 р. при Павії імператор Карл V розбив французів. Долю битви вирішили залпи акебузерів, причому один постріл виводив із строю кількох чоловік і коней. Можна зрозуміти, чому такі величезні втрати були в московському війську. Під Оршею основну роль зіграли білорусько-українські війська".

"В жовтнї (1508) уложено між Москвою й Литвою вічну угоду. Москва зрікла ся претензій на руські землї в. кн. Литовського (спеціально вичислені тут місця, що були театром повстання: Овруч, Житомир, Туров, Мозирь і т. и.); Жиґимонт признав право свобідного виходу до Москви сторонникам Глинського...

Епільоґом повстання була московська війна, розпочата 1511р. – вона таки, здаєть ся, стала ся не без впливу Глинського. Метою її був Смоленськ, і Герберштайн каже, що Василь прирік, як би удало ся Смоленськ здобути, віддати його Глинському. По тих походах Москві в 1514 р. удало ся дїйсно здобути Смоленськ, і задержати в своїх руках, не вважаючи на страшну катастрофу московського війська під Оршею, де побив його того ж року (1514) Константин Острозький. Але Глинський Смоленська не дістав", – стільки написав про цю битву як про епізод повстання бунтівного князя Михайла Глинського Михайло Грушевський в"Історії України-Руси" (Том IV. Розділ III. Стор. 12). В радянських історіях і про це не згадували.

І за радянських часів, і тепер росіяни воліють не згадувати про битву під Оршею. Хоча півтора сторіччя тому Сергій Соловйов у 5-му томі "Історії Росії з найдавніших часів" так описував цю битву:

"Великий князь велів своїм воєводам рушити проти короля; той, залишивши при собі чотири тисячі війська в Борисові, інші – під начальством князя Костянтина Острозького відправив назустріч московським воєводам, у яких, за іноземними звістками, було 80000 війська, тоді як в Острозького – не більш 30000. Після декількох невеликих сутичок наприкінці серпня Челяднін перейшов на лівий берег Дніпра біля Орші і тут вирішив чекати ворога, не перешкоджаючи йому переправлятися через ріку, щоб тем повніше була перемога.

8 вересня 1514 року відбувся бій: росіяни почали напад, і довго по обидва боки билися з перемінним щастям, як нарешті литовці навмисно обернулися втікати і підвели росіян під свої гармати; страшний залп зім'яв атакуючих, привів їх у розлад, що незабаром перекинувся й усьому війську московському, яке потерпіло страшну поразку: всі воєводи потрапили в полон, не говорячи вже про величезну кількість убитих ратників; ріка Кропивна (між Оршею і Дубровною) загатилася тілами москвитян, що у втечі кидалися до неї з крутих берегів.
Сигізмунд, сповіщаючи лівонського магістра про Оршанську перемогу, писав, що москвичі з 80 тисяч утратили 30 000 убитими; узято в полон: 8 верховних воєвод, 37 начальників другорядних і 1500 дворян; ".

Переможець у битві – князь Костянтин Іванович Острозький (1460–1533) – був на Волині найбагатшим і найвпливовішим українським магнатом. Великий князь литовський і король польський високо цінував князя Костянтина і повністю йому довіряв. Князь у 1530-х роках займає найвищі посади: він староста Брацлавський та Вінницький, він воєвода Трокський і він найвищий гетьман Князівства Литовського. Ці високі посади зробили князя Костянтина Івановича фактичним керівником усієї Литви, Білорусі та Правобічної України.

Це був славетний полководець: він 60 разів перемагав у боях з татарами, волохами та москвинами. І тільки два рази програвав бій. Король Зигмунт І Старий двічі робив гетьманові Костянтинові величні тріумфи – у Вільні та в Києві – як переможцеві. Це ж зробило князя Костянтина Острозького славним на всю Європу. Припускають, що він міг сприяти друкарській і видавничій діяльності Швайпольта Фіоля і Франциска Скорини.

Звичайно, під проводом гетьмана Костянтина Острозького воювали під Оршею і польські коронні хоругви, і німці-артилеристи, і жителі земель, які зараз належать Литві та Білорусії. Однак не забуваймо, що шляхта й прості вояки у війську Великого князівства Литовського здебільшого походили з Волині, Підляшшя, Берестейщини, Поділля, Київщини, Сіверщини.


Тоді під Оршею предки сучасних українців, білорусів, литовців на кілька десятиліть зупинили московську навалу на Захід – аж до лівонських походів Івана Грозного.
Про значення битви свідчать відомості про неї у тодішніх хроніках, а також унікальна картина, написана близько 1524 року на замовлення польського короля Зигмунта (Сигізмунда) Старого у стилі тодішнього німецького батального малярства учнем Лукаса Кранаха (ймовірно, Гансом Креллем).

На жаль, ця перемога не була використана належним чином. Незважаючи на прагнення Костянтина Острозького продовжити наступ на схід, щоби відібрати в москалів Смоленськ, більшість шляхти вважала свою справу зробленою і поспішила розійтися по домівках перед початком холодної пори.
Острозький здобув Мстиславль та Кирчів, але для здобуття Смоленська він мав замало сил і засобів – лише 6 тисяч війська. Війна тривала ще кілька років і внаслідок підписаного 4 вересня 1522 року в Москві перемир’я Смоленськ залишався в межах Московії.

Смоленськ повернувся до Речі Посполитої 1611 року. Але був знову здобутий москалями у 1654-му.

Смоленська земля була раніше населена білорусами. Та тривале перебування під московським пануванням сприяло їх асиміляції москалями. Внаслідок перемоги під Оршею була зупинена московська експансія на Білорусь, що сприяло збереженню національної ідентичності білорусів. Але втрата Смоленської землі відірвала пізніше цей край від білоруського материка.

Хоча ще на початку ХХ ст., за даними етнографа та мовознавця Євфимія Карського, 57,3% населення Смоленської губернії вважали себе білорусами. І саме в Смоленську 1 січня 1919 року було проголошено Білоруську РСР.

Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 18 comments